Всіх янголів зберу я на землі, Почує серце що вони шепочуть, У темряві злетять думки мої, Й поглине сум зелено – карі очі… Скажіть, чому із них тече сльоза? Чом тиші просять зморені зіниці? І з чого виникла оця сльоза? У свіжості небесної світлиці? О янголи, благаю не мовчіть, Навколішки я стану перед вами, Відкрийте таїну, скажіть, Чому душа терзається ночами? Скажіть хоч щось, невже ви оніміли??? Що коїться такого у мені… Ви мовчите… Навіщо ж прилетіли?... Я думала ви друзі у житті… Що трапилось… Тут паморок і тиша… І чути дихання златівшихся святих… Життя історію свою все далі пише, Про грішників, оцих людей простих. А сяйво сліпить очі, сталось диво, І зрушують цей паморок слова: «Нехай у світі ти лише людина, Та відповіді ти знайдеш сама…»
Переглядів: 469 |
Додав: doshkilnya |
Дата: 12.02.2013
|
|